ЗАРЯ́ДНИЙ, а, е.
1. Стос. до заряду (див. заря́д1 1, 2). За кілька хвилин дивізіон знову рушив. На м’якому, добре катаному грунті не гриміли лафети й не деренчали зарядні двоколки (Сміл., Зустрічі, 1936, 72); Поряд стояли дві гармати з зарядними ящиками (Багмут, Опов., 1959, 18).
2. у знач. ім. заря́дний, ного, ч. Боєць, який підносить заряди. Доповідають навідник, замковий, заряджаючий, зарядний (Рад. Укр., 19.XI 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 300.