ЗАРЯСНІ́ТИ, і́є, док.
1. чим. Густо вкритися чим-, ким-небудь. Вогка лісова земля зарясніла точеними голівками грибів (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 612); Знов осінні дороги зарясніли заробітчанським людом. У засмальцьованій одежині, з брудними клуночками, завітрені, суворі вертались додому (Горд., II, 1959, 181); // безос. Під корою дерев запульсувало соками, на гілочках зарясніло бруньками (Грим., Незакінч. роман, 1962, 204).
2. без додатка. З’явитися у великій кількості. Коли настав вечір, зарясніли всюди на вулицях спалахи (Шиян, Баланда, 1957, 7); Зарясніли на чолі краплинки поту (Мал., Звенигора, 1959, 71); Зарясніли листівки підпільників, що кликали народ до боротьби (Цюпа, Назустріч.., 1958, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 300.