ЗАРІ́ДКО, присл., розм. Надто рідко. — їх [коней] треба сильно держати, — додав батько. — Ти зарідко правиш тепер ними (Коб., III, 1956, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 291.