ЗАСА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до заса́лити. Над його губами різко відстовбурчуються щойно засалені вуса (Стельмах, Хліб.., 1959, 31).
2. у знач. прикм. Брудний від жиру. Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горшка (Н.-Лев., II, 1956, 284); // Брудний від тривалого користування, з слідами жирних плям. Він був у засмальцьованім кашкеті і ще більш засаленому сурдуті (Досв., Вибр., 1959, 55); Потому зійшов [сторож] на гонок, зняв кашкета з маленьким засаленим козирком (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 301.