ЗАСВА́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. Одержати згоду на одруження у батьків нареченої звичайно через старостів. Восени рознеслося по селу, що Іван засватав дівку у першого багача в селі (Кобр., Вибр., 1954, 111); — Та за кого ж ви мене засватали? — запитала Юлина.. — Адже два сини у Вас — Павло і Антін (Скл., Карпати, II, 1954, 250); // перен. Доручити кому-небудь якусь роботу, їй стало соромно, що й досі не знала, що він уже парторг заводу. — Хай це вас не бентежить, — сказав їй на це Жадан. — Багато цього ще не знають. Лише вчора засватали (Ваш, Надія, 1960, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 302.