ЗА́СВІТЛА, присл. До настання темноти, поки видно. А тим часом гайдамаки Столи вздовж базару Поставили, несуть страву, Де що запопали, Щоб засвітла повечерять (Шевч., І, 1951, 124); Він [лист] прочитаний ще засвітла (Вол., Місячне срібло, 1961, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 303.