ЗАСИ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до заси́діти. Засиджена мухами лампочка під стелею, наче нічник у тюремній камері, додавала приміщенню занедбаного, непривабливого вигляду (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 168); Швидкий осміхнувся, позіхнув і, щільніш закутуючись пледом, простяг засиджені ноги (Вас., І, 1959, 355); Вікентій Петрович.. починав читати навстоячки: чогось не хочеться сідати на меблі, оббиті дорогою, але вже засидженою матерією (Стельмах, Хліб.., 1959, 424).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 304.