ЗАСКРЕКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАСКРЕКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.
1. Почати видавати короткі звуки, що нагадують скрегіт, тріск (про птахів, комах). Почався концерт. Шпаки заспівали жайворонками, зацвірінчали горобцями, ..заскрекотали сороками (Грим., Незакінч. роман, 1962, 205); Дві сороки прилетіли й заскрекотіли на дубі (Донч., Вибр., 1948, 211).
2. перен. Почати утворювати різкі, короткі й часті звуки (про предмети, механізми). На другий день за Татарськими шпилями заскрекотав кулемет (Кос., Новели, 1962, 34); Бригада, не гаючи часу, взялась до роботи. Заскрекотіли Варина та Льонина скреперні лебідки (Ткач, Плем’я… 1961, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 313.