ЗАСЛАБИ́Й, а, е, розм. Занадто слабий. — До молитви заслабий, а най-но лиш я за двері, то які-то жарти, та вигадки підуть! (Фр., І, 1955, 349); Непокоїло його те, що вона дає йому заслабі натяки. Ану ж, це все лише пуста балаканина?! (Март., Тв., 1954, 301).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 313.