ЗАСЛОНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і рідше ЗАСЛО́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАСЛОНИ́ТИСЯ, слоню́ся, сло́нишся, док.
1. Закриватися, загороджуватися чим-небудь, стаючи невидимим повністю або частково. Дунай повертав праворуч і заслонявся високими стрілчастими очеретами (Смолич, І, 1958, 44); Двома картами заслонилася вона, виставляючи свій трохи кирпатенький кінчик носа (Мирний, III, 1954, 195); * Образно. Між мною і Уласом почався словесний герць. Я хотів знати, від кого він приходить, а він заслинювався тайною (Мельн., Поріддя.., 1959, 80).
2. Накривати, покривати себе чим-небудь. [Дівчина:] Коли він проклятий, то й я його клену [кляну]. (Заслоняється покривалом і відступає) (Л. Укр., II, 1951, 135).
3. тільки недок. Пас. до заслоня́ти, засло́нювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 315.