ЗАСМА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСМАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех.
1. Обпалювати вогнем поверхню або кінці чого-небудь. — Живий!..Вуса засмалив за ніч, а все інше в порядку… (Гончар, III, 1959, 165).
2. Обпікати, обвітрювати шкіру, роблячи її смуглою, темною. Польовий вітер і степове сонце засмалили його колись біле лице — почорнів, як циган (Мирний, І, 1954, 148).
3. Покривати який-небудь предмет кіптявою, робити його чорним, тримаючи довго на вогні.
4. розм., рідко. Запалювати (цигарку, люльку і т. ін.). — Давайте заспіваємо! — Давайте! Давайте! — радо загукала попадя. — Тільки й ви, Лука Федорович, будете підтягувати. — Якщо знаю пісню, то можна, — засмалюючи папіроску, відказав той (Мирний, III, 1954, 211).
5. тільки док., розм., рідко. Почати робити що-небудь швидко, енергійно. З кулемета було як засмалить… — Ну й пацан! не боїться нічого (Сос., І, 1957, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 317.