ЗАСМИ́КАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до засми́кати 1, 2. Хронічно й давно хвора мати, засмиканий.. консисторією урядовець батько (Ле, Міжгір’я, 1953, 23); * Образно. Засмиканий думками, стомившись від них, Артамонов-молодший вирішив мовчати й чекати (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 163).
2. у знач. прикм. Якого змучили важка робота, турботи, клопоти і т. ін. Жінки.. розхристані, роздратовані, засмикані, обшарпані, а чоловіки все ж якусь там повагу злиденну мають та й одежа на них підлатана (Л. Укр., IV, 1954, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 318.