ЗАСМО́КТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до засмокта́ти 1, 2. Плачинда.. ляснув батогом по конях, але засмоктані тванню колеса тільки жалібно писнули і не ворухнулися з місця (Стельмах, Хліб.., 1959, 105).
2. у знач. прикм. Який має виснажений вигляд; схудлий, змарнілий. Доводилося бачити їй і попенка; панич, а лице у плямах, голова закустрана, сам засмоктаний (Мирний, III, 1954, 158); Одна корівка, засмоктана й затягана, лежала просто на дорозі й ремигала (Ю. Янов., II, 1958, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 319.