ЗА́СТИЛ, у, ч. Те, що застилає, покриває що-небудь. Надходить важка біла хмара і починає йти сніг. Хутко крізь білий застил сніговий не стає нікого видко (Л. Укр., III, 1952, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 330.