ЗАСТРУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСТРУГА́ТИ, застружу́, застру́жеш і заструга́ю, заструга́єш, док., перех.
1. Стругаючи, знімати верхній шар чого-небудь, робити щось рівним, гладеньким. Ольга взяла ножа й хотіла трішки застругати мамі припічка (Кач., II, 1958, 21).
2. Робити гострим кінець чого-небудь. Антон сидів за столом, застругував олівець і, ворушачи губами, усе щось вираховував (Чорн., Визвол. земля, 1959, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 334.