ЗАСТРІ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто першим починає яку-небудь справу; зачинатель. Член партії повинен.. виступати застрільником усього нового, прогресивного (Статут КПРС, 1961, 4); Російські робітники виступали застрільниками в боротьбі проти поміщицько-буржуазного ладу (Іст. укр. літ., І, 1954, 578); Розвідниками майбутнього любовно назвав народ застрільників руху бригад і ударників комуністичної праці (Ком. Укр., 8, 1963, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 334.