ЗАСТУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСТУДИ́ТИ, студжу́, сту́диш, док., перех.
1. Спричиняти застудою яку-небудь хворобу. — Борони боже, застудите собі голову в завірюху, та ще й вмрете (Н.-Лев., IV, 1956, 319); [Тетяна:] У Феді ці дні так болять зуби, а він навіть до лікаря не має часу зайти. [Надія:] Мабуть, застудили. Чи не флюс? (Корн., II, 1955, 289).
2. розм. Охолоджувати що-небудь. Вночі повіяв верховий вітер, застудив землю (Горд., Дівчина.., 1954, 126); [Семиліт (пораючись біля печі):] А на скільки градусів готувати купіль? Скажіть, кума Любино, щоб, бува, не перегріти і не застудити (Мик., І, 1957, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 336.