ЗАСТУ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заступи́ти 1, 3, 8. Уявлявсь їй самотній, весінній вечір.. й мла, й свіжість, і зорі мріють… й разом заступлений світ у віконці, і молодий козак… (Вовчок, І, 1955, 318); // засту́плено, безос. присудк. сл. Заступлено?! Не може бути! Масуд присягався бородою пророка, що чатуватиме до присмерків (Тулуб, Людолови, І, 1957, 446).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 337.