ЗАСТУ́ПНИЦТВО, а, с.
1. Тимчасове виконання чиїхось обов’язків.
2. Захист, оборона кого-небудь від нападу, неприємних дій і т. ін. [Марія Романівна:] Я все життя заступаюсь за вас усіх. [Ніна:] А це не завжди потрібно. От і зараз твоє заступництво за Нілу — губить її (Дмит., Дівоча доля, 1960, 77); Тобі свою Віднині душу доручаю, Перед тобою сльози ллю, Твого заступництва благаю… (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 338.