ЗАСУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСУШИ́ТИ, сушу́, су́шиш, док., перех.
1. Робити що-небудь сухим, забираючи, видаляючи вологу. Доставши рибу.., одріж голову, засуши і сховай (Чуб., І, 1872, 75).
2. перен. Робити худим; виснажувати. [Кнур:] Хіба ти не зазнала щастя, носячи свою дитину на руках? Чого ж ти її хочеш, як ту квітку, засушити-зав’ялити? (Мирний, V, 1955, 84); Часом кажуть: думка сушить чоловіка, аж ось же й ні, Мирона не засушила (Григ., Вибр., 1959, 220).
3. перен. Пригнічувати, згубно впливати. Красу і серце засушить І марне згинуть в самотині Аж страшно!… (Шевч., II, 1953, 11).
4. перен., розм. Позбавляти виразності, яскравості.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 340.