ЗАСІРІ́ТИ, і́є, док.
1. Почати сіріти, ставати сірим. Над горами засіріло небо (Кучер, Голод, 1961, 135).
2. безос. Почати розвиднятися. Надворі вже зовсім засіріло. Село прокидалося (Речм., Весн. грози, 1961, 34); — Краще давайте їсти, і я ляжу спати, бо завтра, як засіріє, піду в ліс (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 63).
3. Виділитися сірим кольором, з’явитися (про щось сіре). Засіріли в ящиках згорблені котячі спини (Збан., Мор. чайка, 1959, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 310.