ЗАТА́ЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до зата́ювати. Степанові здається, що він.. проглянув його до дна душі й відкрив затаювані досі рани (Круш., Буденний хліб.., 1960, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 342.