ЗАТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Повідомити по телефону; телефонувати. — Так будьте ж ласкаві, зателефонуйте йому зараз, що се зовсім невірно, що я нічого подібного не наказував (Фр., IV, 1950, 173); — Сестра просила дочку вашого друга зателефонувати з аптеки про вас (Ле, Клен. лист 1960, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 344.