ЗАТЕМНІ́ТИ, і́є, док.
1. безос., рідко. Стемніти, посутеніти. В лісі зовсім затемніло (Коцюб., І, 1955, 81).
2. Виділитися темнішим кольором на якому-небудь фоні. Вдалині затемніли стіною дерева (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 622); Густо затемніли по сірому дну чорні, як дьоготь, таємничі вирви (Гончар, Таврія.., 1957, 698).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 345.