Що oзначає слово - "затишний"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗАТИ́ШНИ́Й, зати́шна́, зати́шне́.

1. Захищений від вітру, течії і т. ін. В найбільший вітер я все ж можу гуляти за горою в затишному місці (Коцюб., III, 1956, 410); Плещуть весла, гнуться щогли… Ось і пристань затишна! (Фр., XI, 1952, 236); Ми виїхали із затишного двору і пірнули в холодні обійми розбурханої стихії (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 120); // Сповнений тиші, спокою; тихий. Широкоплесі стави та озера порозлягалися в затишних балках, по низах (Мирний, IV, 1955, 219); Я приїхав у село, А в селі — сади затишні (С. Ол., Вибр., 1957, 315); Прокіп постукав у високі двері парадного входу кам’яного будинку на затишній вулиці (Десняк, І, 1955, 422).

2. перен. Спокійний, не бурхливий, не сильний. В теплому й затишному диханні весни було так багато радості (Коцюб., І, 1955, 306); Почав накрапати дрібний, уколисуючий, затишний дощик (Донч., III, 1956, 389); Щось гранично мирне, цивільне, затишне поєднувалось в характері Гречкуна з холодною військовою рішучістю (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 96); // Який проходить, протікає у спокої; безтурботний. Багатюща й дивовижна природа довкола, духмяні пахощі південної рослинності — все це заколисувало затишним спочинком (Смолич, І, 1958, 81).

3. Зручний, упорядкований, приємний для перебування в ньому. Тільки надвечір другого дня вся квартира набрала затишного, обжитого вигляду (Ткач, Плем’я.., 1961, 171); Сойка стріпнулася в своєму затишному кубельці (Донч., II, 1956, 8); // Який створює обстановку зручності, приємності. Юра спокійно лягає, залазить під затишну ковдру і готується мирно заснути (Смолич, II, 1958, 16); * Образно. Доля прикрила їх своїм затишним крилом (Мирний, II, 1954, 249).

4. рідко. Мало помітний; прихований. Мушу скінчити одну.. роботу, та, на лихо, не можу знайти затишного куточка, щоб мені не перешкоджали (Коцюб., III, 1956, 9); У цьому місці починався старий бір.. В затишних глухих кутках мисливці знаходили тут вовчі лігва (Донч., IV, 1957, 207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 350.