ЗАТО́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до затовкти́. Затовчений свіжим салом з зеленою цибулею й кропом, куліш той здався філософові смачнішим од усякої страви (Н.-Лев., І, 1956, 416); Ще б нічого, якби на світі було тільки багато лихих людей, а то ще є багато добрих та дурних — затовчених (Л. Укр.,У, 1956, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 354.