ЗАТО́МІСТЬ, розм., рідко. Те саме, що за́мість. — Та ми таки Христю й одберемо од вас, — сміється Галя.. — Про мене… Хай вона й вам, тільки я собі Чіпку візьму затомість, — одказує Грицько (Мирний, II, 1954, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 355.