ЗАТОРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.
1. неперех. Почати торгувати, вести торгівлю.
2. перех. Одержати виручку в результаті торгівлі; уторгувати (гроші). Що.. на звіриній ловлі заторгують [козаки], то все проп’ють і прогайнують (Стор., І, 1957, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 357.