ЗАТРЕ́БУВАТИ, ую, уєш, док., перех., канц. Зажадати від певної особи, установи подання чи надсилання чого-небудь або чиєїсь присутності десь. Ревізійній комісії.. з’їзд доручає в найкоротший строк затребувати звіти з місць і від окремих підзвітних осіб (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 358.