ЗАТРИВО́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., розм. Почати тривожитися; захвилюватися, занепокоїтися. Згадавши про Зейнаб, Екбаль-га́нем затривожилася, схопилась (Л. Укр., 111, 1952, 712); Оксана прискорила ходу, затривожилась, чи не запізниться (Грим., Незакінч. роман, 1962, 6); Чорний [собака] затривожився від густих пахощів риби (Мик., II, 1957, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 359.