ЗАТУ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ЗАТУПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ЗАТУПИ́ТИСЯ, уплю́ся, у́пишся; мн. зату́пляться; док.
1. тільки 3 ос. Ставати тупим. Свердло в процесі роботи затуплюється, тому його необхідно періодично заточувати (Практ. з машинозн., 1957, 75); Зупинятися найчастіше доводиться від того, що комбайн не ріже, а переминає бадилля.. Це трапляється тоді, коли ножі і протирізальні пластинки затупляються (Рад. Укр., 5.IX 1961, 1); Вже мечі.. в руках героїв затупилися (Фр., VI, 1951, 87); Агей, воли ви круторогі, чого ви стали на межі? Чи затупились лемеші, чи потомились ваші ноги? (Сос., II, 1958, 398).
2. перен. Приходити в стан отупіння, втрачаючи розумову або чуттєву сприйнятливість; тупішати. — Чи не вистачить вам бути гарною особистістю в своїм крузі й місцевості, а треба конче затуплятись якимось там фахом, урядництвом? Розважте, панно Маню (Коб., III, 1956, 71); — Я ніколи не переживала стільки гострих і цікавих пригод, як тепер, стільки нежданих зустрічей із людьми, у мене якось затупилося тепер почуття прив’язаності до людей, до місця, превалює тільки одне чуття, чуття нового, зміни вражень (Ю. Янов., II, 1958, 87).
3. тільки недок. Пас. до зату́плювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 365.