ЗАТУПІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Те саме, що затупи́тися. [Xор косарів:] Коси нам не затупіють: Клепані гаразд, Руки наші не умліють. Скосим луг зараз! (Крон., V, 1959, 131); Марія картає себе: «Колись ти була бібліотекаркою в полку.. А зараз… Ким ти стала? Мозок твій затупів, думки крутяться навколо горщика з картоплею» (Руд., Остання шабля, 1959, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 365.