ЗАТУРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Почати турбувати, викликаючи у кого-небудь турботу, занепокоєння.
2. Завдати клопоту кому-небудь. Сповістіть, будь ласка, якщо це Вас не дуже затурбує (Мирний, V, 1955, 403).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 366.