ЗАТУ́РКАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зату́ркати2. Трагедія в тому, що та його добра, по-своєму розумна мама надто вже затуркана життям, надто вже обмежена в силу обставин у своєму світогляді, щоб зрозуміти пориви сина (Вільде, Сестри.. 1958, 258).
2. у знач. прикм. Заморочений, отупілий. — Та пустіть її до біса,— крикнув затурканий писар. Молодицю пустили (Вовчок, VI, 1956, 233); Серед них і земляк один — Хтодот Ткаченко, худенький, блідий хворий, затурканий хлопчина (Ів., Тарас, шляхи 1954, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 366.