ЗАТЬМА́РЕННЯ, я, с.
1. Астрономічне явище, при якому одне небесне тіло закривається іншим або потрапляє в його тінь; затемнення. Говорили тоді — як поети, Як пророки — беззубі діди: Що затьмарення сонця, комета — Знак небесний земної біди (Мас., Степ, 1938, 37).
2. перен. Тимчасова втрата здатності ясно мислити. Як найшло на нього таке затьмарення? (Шовк., Інженери, 1956, 397).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 371.