ЗАТЯЖНИ́Й, а, е.
1. Який довго тягнеться (в часі); тривалий, довгочасний. Тут остатніми часами переходили дощі, але не затяжні, а так, громові,— година-дві, і знов ясне небо (Л. Укр., V, 1956, 54); Довга, затяжна волинська осінь (М. Ол., Леся, 1960, 39); Мене лікує великий спеціаліст! Хвороба в мене, він сказав, дуже серйозна та затяжна (Вишня, І, 1956, 429).
∆ Затяжни́й стрибо́к — стрибок з великої висоти з довгою затримкою розкриття парашута. Парашутистка, розповідаючи двом письменникам про свій затяжний стрибок, раптом забула, про що розповідала, і так застигла з розведеними в повітрі руками… (Тич., III, 1957, 15).
2. техн. Признач. для затягування, загвинчування, кріплення частин чого-небудь. Для кращого закріплення конічний хвостовик має отвір з різзю, куди вгвинчується затяжний болт (Фрез. справа.., 1957, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 371.