ЗАТІ́РКА, и, ж., кул. Страва, зварена на воді або молоці з розтертого в дрібні кульки борошна з водою. Страва була звичайна: житня затірка та картопляні товкмачі з маком (Л. Укр., III, 1952, 606); Подаючи на стіл, затірку посипають дрібно посіченою зеленню петрушки (Укр. страви, 1957, 100); Поставив [Павло повний глечик молока на стіл. — Оце тобі! Мабуть аж до сестри ходив? — зраділа Явдоха, що таки дуже полюбляла молочну затірку (Тют., Вир, 1960, 133).
◊ Да́ти заті́рки, фам. — дуже побити. Я тобі дам затірки! Попадешся ти в мої лещата! (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 352.