ЗАТІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., перех. Тешучи, зстругувати, знімати сокирою і т. ін. частину поверхні деревини, роблячи її тоншою, вужчою або загострюючи її кінець. Матвій затісував, як обточував, верхні краї стовпів (Чорн., Пісні.., 1958, 64); І полукіпка не зложить [нарубок], рожна.. не затеше (Барв., Опов.., 1902, 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 353.