ЗАХАРА́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАХАРА́СТИ́ТИ, а́щу́, а́сти́ш, док., перех. Ставлячи, кладучи що-небудь у великій кількості, безладно, заповнювати все місце, весь простір. З двору долітає басовитий голос Ничипора, який лається з фурманами. Мабуть, знову захарастили двір своїми возами, насмітили (Рибак, Помилка.., 1956, 39); Одімкнула [Варка] хату, затопила грубку і давай чепурити все та прибирати. Як тут без неї занехаяли й захарастили житло дочки з батьком! (Кучер, Голод, 1961, 99);//Скупчуючись у великій кількості, запруджувати, загороджувати собою який-небудь прохід, місце, простір. Під згубним вогнем [кулемета] падали коні і вершники, захаращуючи шлях (Цюпа, Грози.., 1961, 90); Вся ця деревина псується, гниє, захаращує ліс (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 204); По книги посунули покупці, захарастивши прохід між ятками (Ю. Янов., І, 1958, 584); // перен. Переобтяжувати, переповнювати що-небудь зайвим, непотрібним, затемнюючи основне. В епоху великих війн та революцій радянська кінематографія.. не захаращувала ні своїх, ні чужих екранів щорічно сотнями [низькопробних фільмів].. заради наживи (Довж., III, 1960, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 375.