ЗАХАРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Підсил. до заха́ркати 1. На возі несподівано підскочив Гришка, дико захаркотів слиною (Кос., Новели, 1962, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 376.