ЗАХВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАХВОРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., без додатка і на що. Починати хворіти, ставати хворим; занедужувати. Дизентерія Зонне у мавп постінфекційного імунітету не дає, тому вони після видужання від першого зараження легко захворюють від повторної зустрічі з інфектом [збудником захворювання] (Мікр. ж., XXII, 5, 1960, 61); Став він уже більше нудьгувати тоді, коли підласий, або сірий віл захворіє (Мирний, II, 1954, 84); [Малоштан:] Товаришу! Та ти ж гориш… У тебе жар… запалення організму… ти захворів (Мик., І, 1957, 91); Захворівши на приступ малярії після приїзду в Катеринослав, Пушкін.. поїхав лікуватись на Кавказ (Рильський, III, 1956, 183); // Бути місцем вияву болю (про частини, органи тіла). Око, втративши повіки, які захищають його від усяких шкідливих зовнішніх впливів, захворює і може загинути (Наука..,5, 1958, 19); // Виявляти хворобливі ознаки в розвитку (про рослини); // перен. Перейматися чим-небудь, залишаючи все інше поза увагою. Лист не дійшов до Ейнштейна. І великий друг,мабуть, вирішив, що Рудольф теж захворів на коричневу пошесть (Рибак, Час.., 1960, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 378.