ЗАХЕ́КАНО, розм. Присл. до захе́каний. Хтось підбіг. Захекано вимовив: — Таки втекли… Не наздогнав… (Шовк., Інженери, 1956, 347);* Образно. Мовчали ті жінки, лиш терниці трахкотіли та за повіткою, за городами млин захекано чмихав (Головко, II, 1957,25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 378.