ЗАХЕ́КАТИ, аю, аєш, док.
1. Почати хекати, важко дихати.
2. перен., розм. Почати утворювати звуки, подібні до хекання (про механізми, машини). Десь збоку спочатку рівно й розмірено захекав паровий млин (Епік, Тв., 1958, 406).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 378.