ЗАХИЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАХИСТИ́ТИСЯ, ищу́ся, исти́шся, док.
1. Обороняти, охороняти себе від нападу, замаху, удару, ворожих, небезпечних і т. ін. дій. Дратував Йон Гашіцу, захищаючись від неї про всякий випадок простягненою рукою (Коцюб., І, 1955, 235); Полковник [царської армії] лупцював стеком солдата.. З кожним ударом солдат хитався, але не смів, видно, навіть захиститися, бо стояв струнко (Вільде, Сестри.., 1958, 17); // Оберігати себе, укриватися від чогось шкідливого, небажаного, небезпечного. Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким (Л. Укр., І, 1951, 6); Шофер заходився, з допомогою пасажирів, натягати над їх головами брезентову халабуду, щоб захиститись від дощу (Трубл., II, 1955, 113).
2. Відстоювати свої погляди, права, інтереси, честь і т. ін. Пробач, Грицьку, може, ти про це не хотів би почути. Але я мушу захищатися (Ю. Янов., II, 1954, 75).
3. тільки недок. Пас. до захища́ти. В горах нерідко ні в них [ворогів], ні в нас не було суцільної оборони. Тут захищались і штурмувались здебільшого дороги та окремі висоти (Гончар, III, 1959, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 380.