ЗАХРЕСТИ́ТИ, ещу́, е́стиш, док., рел. Перехрестити. Попадя й піп мене, як біса, хрестом захрестили (Вовчок, VI, 1956, 258); Вона [баба] прийде, випровадить хазяїна, замкне і захрестить вікна і двері, сяде на припічку або серед полу з куделицею або з пір’ячком (Дн. Чайка, Тв., 1960, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 393.