ЗАХРО́КАТИ, аю, аєш, док., рідко. Почати хрокати (про свиней). Що це? Свиня десь захрокала, чи що? (Ів., Вел. очі, 1956, 38); // перен., розм. Почати видавати звуки, схожі на хрокання (про машини, механізми і т. ін.). За вікном захрокав — промчав автомобіль… (Головко, І, 1957, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 394.