ЗАХРУ́МАТИ і ЗАХРУ́МКАТИ, аю, аєш, док., розм., без додатка і чим. Почати хрумати, хрумкати, їсти з хрустом, хрумтінням. Чепурненько вибрала [Зінька] з ящика з’їди й насипала вівса туди. Коні дружно захрумали (Головко, II, 1957, 103); Захрумкали дівчата огірками.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 394.