ЗАХРУЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., без додатка і чим. Почати хрущати; захрустіти, затріщати. Зашелестіло листя, захрущали тріски, загойдалися гілки у низького по́росту [порості], і Леско вибіг з лісу (Мирний, І, 1954, 281); Позіхнув Матюха й потягся, захрущав суглобами (Головко, II, 1957, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 394.