ЗАХУРДЕ́ЛИТИ, ить, док. Почати хурделити, мести, крутити снігом; // безос., чим і без додатка. В одну мить принишклу ніч сколихнув скажений поривний вітер, захурделило снігом (Збан., Доля, 1961, 148); Як білі хмари снігової пилюки заметуть небо, сонце, шлях, як захурделить, загуде в голих просторах — не жартуй у полі (Рад. Укр., 16.11 1962, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 395.