ЗАЦИГИ́КАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., розм. Почати цигикати, звичайно невміло грати на смичковому інструменті. Музиканти забринькали, зацигикали, настроюючи скрипки, і враз ушкварили «Тачанку» (Донч., VI, 1957, 432); Чижик підкинув до підборіддя скрипку, розсипався дурнуватим смішком і зацигикав банальну «полечку» (Панч, І, 1956, 197); // Почати видавати одноманітні негармонійні звуки (перев. про смичковий музичний інструмент). Зненацька серед пустого села гучно вдарив бубон, зацигикала скрипка (Гончар, І, 1954, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 396.